Минулий рік можна було б охарактеризувати як рік студентських протестів. У будь-якому разі, з огляду на рейтинг молодіжних ініціатив, опублікований Агентством стратегічних досліджень.

Рейтинг Агентства складається  з трьох частин: «Найефективніші молодіжні громадські організації 2010 року», «Найефективніші молодіжні лідери-2010», «Найефективніші молодіжні ініціативи-2010». Вражає, що серед названих молодіжних ініціатив п’ять  стосуються  студентських протестів (кампанія «НІ! поліцейській державі!», АнтиТабачна кампанія, кампанія «Владо, будуй обіцяне!», кампанія проти законопроекту 2450, кампанія «Студентський наступ»), інші чотири так само пов’язані з протестними гаслами, але активістами були і позастудентська молодь, як у випадку із заходами Акції на захист Парку Горького в Харкові, Акції в рамках кампанії «Врятуй свою мову!», а також – створення  Молодіжного руху «Спротив»[1]. Вибиваються із загальної протестної тенденції тільки Студентська республіка-2010, головним здобутком якої, здається, є підкорення вершини Ельбрус її учасниками, і Теренова гра «Гурби-Антонівці-2010», яка, як сказано в новині, збирає близько 300 учасників.

Серед десяти найефективніших молодіжних організацій названі ВМГО «Фундація регіональних ініціатив», ВМГО «Молодіжний націоналістичний конгрес», ВМГО «Молодий Народний Рух», ВМГО «Студентська республіка», Громадська ініціатива «Студентський захист», ВМГО «Демократичний альянс», Незалежна студентська профспілка «Пряма дія», НСОУ «Пласт»,  ВМГО «Дебатна академія», ВМГО «Європейська молодь України». Деякі із цих організацій нам більш відомі, деякі менш відомі, про деякі ми почули вперше.

Серед найефективніших лідерів представники тих же організацій:

Євгенія Малих (Київ), член Ради старійшин ВМГО «Фундація регіональних ініціатив»(ФРІ), член Національного комітету «Молодіжна варта: молодь за вами спостерігає!», співорганізатор і координатор масових виступів молоді проти міліцейського свавілля «НІ!-поліцейській державі!» та кампанії «Владо, будуй обіцяне!»;

Сергій Пархоменко (Київ), член ВМГО «Молодіжний націоналістичний конгрес»(МНК), головний редактор газети «Молодіжна варта», член національного комітету ГІ «Молодіжна варта», співорганізатор та координатор «АнтиТабачної кампанії», координатор молодіжної ініціативи «Оновлення країни»;

Іван Крулько (Київ), Голова ВМГО «Молодий Народний Рух», координатор молодіжного руху «Спротив»;

Андрій Черних (Київ), лідер громадської ініціативи «Студентський захист», один з організаторів акцій студентської непокори проти реформ з боку Міністерства освіти і науки України;

Павло Вікнянський (Київ), голова ВМГО «Студентська республіка», голова Народно-демократичної ліги молоді, голова Секретаріату ВСМДГО «Український молодіжний форум», організатор одного з найпопулярніших в Україні студентського заходу «Студентська республіка»;

Олександр Солонтай (Київ-Ужгород), член ВМГО «Фундація регіональних ініціатив», член Національного комітету ГІ «Молодіжна варта»;

Іван Кішка (Київ), заступник голови київського осередку ВМГО «Молодіжний націоналістичний конгрес», співкоординатор «АнтиТабачної кампанії», співкоординатор молодіжного руху «Спротив», член Національного комітету ГІ «Молодіжна варта»;

Наталя Якуніна (Харків), голова Всеукраїнської студентської ради (ВСР) при МОН;

Євген Демченко (Харків), голова ВМГО «Фундації регіональних ініціатив»;

Олексій Кляшторний (Київ), координатор студентської робочої групи із законодавчого врегулювання студентського самоврядування.

Цікаво, що пункти 1-3 в обох останніх рейтингах збігаються, тобто першим виявився представник ФРІ, що займає перше місце в рейтингу організацій, другим – активіст Молодіжного націоналістичного конгресу. Те саме із представником Молодого народного руху, тоді як четверте і п’яте місця помінялися місцями. Далі в рейтингу активістів розташовуються переважно координатори протестних акцій. Очевидно, це свідчить про те, що рейтинги лідерів і організацій повторюють один одного. Мабуть, застосовувалася однакова методологія, хоча це залишається загадкою для нас, яка ж саме. Виникає логічне запитання, навіщо було дублювати рейтинги?

З приводу даного рейтингу нам вдалося отримати коментарі його учасників.

Олександр Солонтай так прокоментував свої враження від рейтингу: «…там щось наплутали з методикою, вийшло, що в ініціативах «Молодіжна варта» (МВАРТА) відсутня, а “Владо, будуй обіцяне!”, що є складовою кампанії, є. Крім того, Малих і Пархоменко очолили рейтинг, а саме вони є одними з керівників МВАРТИ ! Ну значить логічно, що МВАРТА мала би бути в рейтингу кампаній!? Думаю, це методологічна помилка, а загалом рейтинг мав в молодіжному середовищі величезний резонанс, то ж хай продовжують, тільки пояснять методику.

Загалом, агентство підхопило те, що молодіжні організації, чомусь, перестали робити. Зокрема, раніше ФРІ і ВСР разом [публікувало] щорічний студентський рейтинг року. Це почалося, коли я закінчував керувати ФРІ, і тоді наш проект мав також дуже серйозний резонанс і стимулював змагання і розвиток молодіжного руху».

Євгенія Малих, яка очолила рейтинг Агентства як найефективніший лідер, також налаштована досить критично, але не так до методогії, як до суті рейтингу. На питання, яка була її реакція, коли вона вперше ознайомилася із рейтингом, Євгенія сказала: «Чесно кажучи, я не дуже згодна з результатами. Словосполучення «молодіжний лідер» якось дуже не про Україну. Відсоток молодих людей, які знають про існування молодіжних організацій, хоч і збільшується, але досі не перевалює цифри 15 %. Відсоток молодих людей, які є членами молодіжних організацій, хоч і збільшується, але досі не перевалює позначки 5 %.

Про якого молодіжного лідера йде мова? Визнаю, в мене багато послідовників: тих,хто підтримує мої ідеї, готовий бути поруч на акціях, допомагати у проектах. Але ж така кількість людей явно не дає можливості впевненно стверджувати про лідерство маштабів України. Те, що мене бачить купа народу через ящик чи інфо-портали не дає змогу стверджувати про лідерство серед молоді всієї країни».

На питання, чому переважають протестні акції, Євгенія зазначила: «Така суть людини, яка реагує на «проти» краще, ніж на «за», коли дивиться [телевізор], коли читає газету. Тому ширше висвітлення діяльності саме протестних рухів тим і пояснюється.Плюс активності більше саме тут».

Отже, протести займали основну нішу повідомлень ЗМІ про акції студентів цього року, проте чи значить це, що вони займали і першочергове місце в житті кожного студента? І чи можна назвати ці акції ефективними або резонансними в середовищі студентів? (А саме резонансність заходів, практичний ефект і активність висвітлення в інформаційному полі були зазначені як критерії на сайті Агентства). Незрозумілим залишається ані яке інформаційне поле було взяте для дослідження, ані яким чином відбувалася градація та оцінювання організацій, заходів і лідерів. Прямий запит, хоча він є не меншою активністю, аніж протест, Агентство проігнорувало. Це змушує задуматися над тим, що ж воно моніторило та чому були отримані такі результати.

Запитання...без відповіді

Варто зазначити, що не так давно проводився ще один рейтинг. Щоправда, умови і критерії, які були чіткіші, не дуже виправдали себе в зв’язку з процедурою голосування, яка хоча і була зрозуміла, а проте об’єктивною її назвати складно. Рейтинг молодіжних організацій визначався шляхом голосування серед організацій, які відповідали умовам конкурсу. Тобто хто раніше встав (більше друзів попросив проголосувати), того і капці. Зазначимо, що сайт StudNews опублікував результати із зазначенням кількості людей, що проголосували. Їх виявилося 2891 осіб. І розподілили голоси вони у такий спосіб: AIESEC (27,3 %), Національна скаутська організація України «Пласт» (15,5 %), Європейський молодіжний парламент – Україна (11,2%), ВМГО “Дебатна академія” (9,9 %), Наука при каві (9%), Фундація регіональних ініціатив (8,7%), AEGEE (8,7%), Молодіжний націоналістичний конгрес (8,1%), Демократичний Альянс (7,9%), Студентська республіка (6,2%), Спілка Української Молоді (6,2%).

Наразі StudNews організувало новий рейтинг ініціатив 2010 року. Чекаємо на результати.

Можемо констатувати, що визначення рейтингів є складним процесом. Немало його ускладнюють різноманітні проблеми, починаючи від відсутності сайту, пострелізів про кількість учасників і результати заходу, закінчуючи їх великою кількістю і несистематичністю. Але в будь-якому разі, до об’єктивності тим рейтингам, що є зараз, ще далеко. Хоча ми віддаємо перевагу голосуванню як процедурі більш чесного змагання. []

Олена Скрипник

http://projournal.kiev.ua/2011/03/krytyka-rejtynhu-molodizhnyh-initsiatyv/